Історія парку «Софіївка»

    А починалося все з романтичного і палкого кохання графа Станіслава Щенсного Потоцького і чарівної красуні-гречанки Софії де Вітт, світської дами (за однією з версій - колишньої куртизанки), якій покровительствував сам князь Г. Потьомкін, яка зуміла домогтися блискучого успіху при польському, французькому та російському дворах. У обох були законні дружина і чоловік, але чи могло це стати перешкодою для закоханих? Вони стали жити разом, і від цього союзу народилося двоє синів. Довгий часів Потоцький домагався розлучення зі своєю дружиною Жозефіною (Йозефіною), яка не давала згоди, мабуть, ще сподіваючись врятувати шлюб. Чоловік Софії, генерал російської армії Юзеф де Вітт, також нескоро погодився на розлучення. Потоцький запропонував щедрий викуп за його дружину, від якої той не зміг відмовитися. Самому Потоцькому вдалося розірвати узи шлюбу тільки після смерті імператриці Катерини II, яка була на боці покинутої Жозефіни. У 1798 році коханці, нарешті, узаконили свої стосунки.

    Для Софії Потоцький велів побудувати в Умані незвичайний парк, казково красивий і найбільший в Європі, який він назвав на честь улюбленої жінки «Софіївкою». У 1796 році почалися роботи по втіленню в життя цього задуму. Розробкою проекту парку займався Людвіг Метцель, польський офіцер і військовий інженер. Під його наглядом здійснювалися всі будівельні роботи. В оформленні парку Метцель керувався давньогрецькою і давньоримською міфологією, гомеровскими поемами «Одіссея» та «Іліада». Мабуть, це робилося на догоду Софії, що мала грецьке походження. Саме тому в Софіївському парку так багато різних споруд і композицій на давньогрецьку тематику: гроти Тантала, Венери, Каліпсо, Сцилли і Фетіди, Левкадська скеля з спорудженої на ній оглядовим майданчиком Бельведер. Тут є і Критський лабіринт, і підземна річка Ахеронт (Стікс), через яку, згідно стародавнім міфам, похмурий Харон перевозив душі в царство мертвих.

    Над створенням парку щодня працювало близько 800 уманських кріпаків, які, між іншим, отримували за свою роботу, хоч і невчасно, зарплату. Територія парку «Софіївка» була розбита в урочищі Кам'янка, через яке протікала річка Багно (пізніше - Кам'янка), на місці дубового гаю, що пізніше був вирубаний. До цих пір у парку біля Китайської альтанки можна побачити дуб, вік якого перевищує 300 років. У «Софіївці» було зроблено безліч насаджень, в тому числі і рідкісних, екзотичних видів дерев та рослин: вавилонські верби, тюльпанове дерево, платани, пірамідальні тополі, туї та ін. Доглядом за рослинами займався спеціально запрошений із цією метою німецький садівник Олива. Були проведені підривні роботи, в скелях вирубані гроти Венери і Лева, чітко продумана водна система, що працює без насосів, рельєф, на річці Кам'янці були зведені дамби, побудовані підземні шлюзи, вручну насипаний Острів Анти-Цирцеї тощо. При Метцелі створені озера Верхнє і Нижнє, річка Ахеронт, Великий водоспад, Фонтан «Семиструй», Амстердамський шлюз і ряд інших споруд.

    У травні 1802 року граф Потоцький подарував «Софіївку» улюбленій дружині на її іменини. В цей день на центральній площі парку - Площі Зборів (Площі Зібрання) - було влаштовано святкову виставу з феєрверком. Завершити будівництво уманського парку Потоцький так і не встиг - через три роки він помер. Парк успадкувала Софія, а після її смерті - син Потоцького Олександр. Через підтримку Олександром Польського повстання 1830-1831 років всі землі і маєтки Потоцьких у 1832 році конфіскували. Їх володіння перейшли в підпорядкування Київській державній палаті. А парк «Софіївка» в Умані став подарунком для імператриці Олександри Федорівни.

    Багато суттєвих змін у композицію Софіївського паркового ансамблю було внесено в період із 1836 року по 1859 рік. З цього часу і аж до революції 1917 року парк в Умані називався «Царицин сад». Умовно це другий етап будівництва «Софіївки». Після перетворень з'явилася вулиця Садова, що з'єднала місто з парком. З цієї вулиці починався парадний вхід до «Царициного саду», по обидва боки від якого були зведені дві сторожові вежі в античному стилі. Вважається, що в оформленні парадних веж деякі деталі (наприклад, фриз) запозичені з храму Вести в італійському місті Тіволі. Стародавні римляни поклонялися богині Весті як охоронниці сімейного вогнища і жертовного вогню. Не дивно, що всі молодята традиційно приходять до софіївських башт, щоб отримати благословення богині на довге і щасливе подружнє життя. На другому етапі будівництва парку з'явилася тераса Муз, Китайська альтанка і альтанка «Грибок». У «Софіївці» був побудований Павільйон Флори, названий на честь римської богині весни і квітів, - проста і водночас елегантна відкрита споруда з чотирма колонами. Через ці колони проглядаються сріблясті струмені Фонтану Змія. На Острові Анти-Цирцеї був зведений витончений Рожевий павільйон.

    Навесні 1859 року «Софіївку» передали Головному училищу садівництва (початок третього етапу будівництва Софіївського паркового ансамблю), і з цього часу парк в офіційних документах буде називатися «Уманський сад Головного училища садівництва». Великий внесок у розвиток уманського парку вніс Василь Пашкевич, відомий садівник і помолог, який на той час викладав в училищі. В 1889-1890 роках у північній частині «Софіївки» він створив Англійський парк, прекрасний арборетум. На 2 га землі їм було посаджено більше ста видів рідкісних та екзотичних видів чагарників, дерев і рослин.

    У післяреволюційні роки «Софіївка» залишається при училище садівництва, хоч і під новою назвою «Сад III Інтернаціоналу». Тільки в 1929 році (початок четвертого етапу») парк в Умані отримав статус Державного заповідника, а з 1945 року йому офіційно повернули колишню назву - Уманський державний заповідник «Софіївка». У роки Другої світової війни деякі споруди парку були зруйновані, а на галявині Дубинка німецькі загарбники ховали своїх загиблих воїнів. П'ятий етап внесення змін до Софіївського ансамблю - 1955 - 1980 рр. У цей період територія парку збільшується на 20, 79 га, ремонтуються архітектурні споруди, будуються ковані ворота на парадному вході по вул. Садовий замість застарілої дерев'яної конструкції, а також джерело «Срібні струмені». Серйозний збиток «Софіївці» було завдано під час повені 1980 року (початок шостого етапу). Тоді через різке потепління величезна кількість талої води обрушилася на «Софіївку». Загинуло багато дерев та рослин, стихією були знесені і зруйновані скульптури, мости, дерев'яні будівлі (альтанка «Грибок», павільйон «Фазанник»), розмиті доріжки та алеї. Після повені проведено відновлення та капітальна реконструкція Софіївського паркового ансамблю.

    З 90-х років XX століття «Софіївка» стає самостійною науковою організацією НАН України. У парку з'явився новий головний вхід із вулиці Київської (біля автовокзалу) з касами і квітковим магазином.

Національний дендрологічний парк «Софіївка»

Адреса: Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, 12а.

Тел.: +38 (04744) 3-63-19, 3-63-19, 3-61-11, 3-72-94.

Графік роботи: з 1 травня по 15 листопада, з 9:00-18:00 (без вихідних).

Офіційний сайт парку «Софіївка»: www.sofiyivka.org.ua