Погода в Овручі
Житомирська область Визначні пам'ятки Овруча Василівська церква

    Василівська церква на Житомирщині - відома з часів Київської Русі православна святиня. Вона розташована в місті Овруч. Василівська церква являє собою п'ятибанну споруду. В основі лежить чотиристовпна конструкція з масивними стінами. Тільки центральний купол увінчаний хрестом.

    Василівська церква - один із найстаріших храмів на території України. Овруч був древлянским містом і називався в часи Київської Русі Вручий. Будівництво Василівської церкви зумовлено історичними подіями. Це була епоха міжусобних воєн в Київській Русі, коли брат йшов на брата. Під Вручим у 977 році були розбиті війська древлянського князя Олега Святославовича старшим братом Ярополком. Побачивши, що битва програна, Олег спробував сховатися в стінах міста, але зірвався з моста у рів і загинув. Про ці події йде мова в «Повісті временних літ».

    На згадку про загиблого Олега за наказом князя Володимира був побудований дерев'яний собор Святого Василя Великого, який у 1190 році замінили новим кам'яним, вже з ініціативи та при фінансуванні князя Рюрика Ростиславовича. Керувати будівництвом був запрошений відомий у той час зодчий - Петро Милонєг (що став пізніше автором загадкової П'ятницької церкви в Чернігові). До речі, архітектура Церкви Святого Василія Великого в Овручі явно перегукується з архітектурою П'ятницької церкви.

    У період кровопролитних воєн собор Святого Василя, як і більшість старовинних православних храмів, не міг залишитися неушкодженим. Василівська церква в Овручі була двічі зруйнована під час татарських набігів у 1240 і 1299 роках, а в 1321 році постраждала від вторгнення в Овруч литовців. На місці зруйнованого храму щоразу зводили новий. Ні пожежа, ні війни XVII століття не могли повністю стерти з лиця землі православну святиню. Загроза зникнення нависла над нею в 1842 році, коли впало склепіння. Це не дивно - на той час дерев'яна будівля храму сильно постаріла і була закрита для відвідувань. Від церкви Святого Василя тоді практично нічого не залишилося, крім вівтарної східній частині та частини північної стіни з аркою перед входом у вівтар. Було організовано збір коштів на відновлення храму. Навіть Микола II не поскупився на панікадило, іконостас та лампади. Як кажуть, з миру по нитці...

    Відновлювальні роботи тривали з 1907-1909 роки. За основу був узятий проект п'ятиверхої церкви, запропонований випускником художнього училища Імператорської Академії мистецтв Олексієм Щусєвим - тоді ще нікому не відомим архітектором. Проект настільки всім сподобався, що Щусєва стали називати засновником неоруського стилю, а після реставрації Василівської церкви він був удостоєний звання академіка архітектури.

    В основі реставраційних робіт лежав принцип максимально зберегти всі вцілілі стародавні споруди та деталі, аж до того, що кожну цеглинку пронумерували і поклали у нову кладку. Були також збережені фрагменти стародавніх фресок. Розписом нового храму займався художник Олександр Блазнов.

    Разом із відновленням церкви Святого Василя побудували і жіночий Свято-Василівський монастир. На освяченні Василівської церкви 3 вересня 1911 був присутній сам імператор Микола II.

    Наприкінці 20-х - початку 30-х років XX століття жіночий монастир і Василівська церква були закриті. Функціонувати Свято-Василівський монастир почав у 1941 році. В 1947 році парафіяльна громада повернула монастирю Василівську церкву. У 1958 черниць знову вигнали з монастиря. У чернечій обителі розмістили лікарню, а пізніше - професійно-технічне училище. Василівська церква знову була передана парафіяльній громаді.Тільки в 60-70-х роках і церква, і монастир були визнані архітектурними пам'ятками та реставровані. З цього часу православні святині перебували під захистом держави. Василівська церква і Свято-Василівський монастир нині є діючими.



Автор статті: Юлія Воронцова.

Церква Святого Василя

Адреса: Житомирська область, м. Овруч, вул. Пролетарська, 2.