Меджибізький замок

    За 30 км від Хмельницького розташувалося селище Меджибіж, яке до часу першої історичної згадки в 1146 році було великим, за тодішніми мірками, містом, що перевищувало за розмірами Київ тих часів. Назва Меджибожа обумовлена його географічним положенням - між річками Південний Буг та Бужок. Якраз на мисі, утвореному цими водними артеріями, і споруджений у давні часи величний Меджибізький замок. Завдяки такій топографії в плані він має форму подовженого трикутника. Двір замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західної сторони) - 85 м, його площа складає 0,75 га. Товщина стін - до 4 м, найбільша висота - до 17 м.

    Будівлі замку зосереджені у східному куті, там же розташована Офіцерська вежа. П'ятигранна двоповерхова нарізна Лицарська вежа з амбразурами знаходиться на північному заході. Біля неї - в'їзд до замку. З цього боку був глибокий рів, через який вів міст. У тупому куті замку - північна восьмикутна вежа. Башта триповерхова. Від неї з двох сторін ведуть комори. Посеред двору зведена замкова церква. Спочатку це був костел. Побудував його син Миколи Сенявського Рафал на місці більш давнього. Від першого храму збереглася крипта під підлогою костелу.

    Перші давньоруські укріплення на місці замку були зведені до навали орди, але в середині XIII століття були знищені за наказом монголів. У той час Меджибізька фортеця була цитаделлю, яку захищали земляні вали. Ядро цього форпосту давньоруських часів виявили на глибині 11 метрів у результаті розкопок на замковому подвір'ї. Храм на території фортеці існував вже в ті часи.

    У 1362 році на Синіх Водах литовський князь Ольгерд переміг татар, Поділля було звільнено, і Ольгерд передав Меджибіж своїм племінникам, братам Коріатовичам. Вони відбудовують та розширюють фортецю. Первісне її ядро ​​увійшло в ансамбль як дитинець, де були ще житлові та господарські будівлі, швидше за все, дерев'яні. У XIV столітті на пагорбі перед дитинцем звели церкву, що нагадує романські храми Європи.

    У другій половині XV століття Поділля відійшло до Польщі. На перехресті Кучманського та Чорного шляхів Меджибізька фортеця стала форпостом захисту сусідніх земель, часто руйнувалася та відновлювалася.

    У 1540 році володар фортеці - гетьман Микола Сенявський - капітально реконструює Меджибізький замок, влаштовує в ньому свою резиденцію з палацом. Із тих часів збереглися білокам'яні портали та віконниці, а також ренесансна аркатура, що вінчала фасад. Фігурні аттики теж все ще можна побачити на замковому палаці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів.

    Під час польсько-турецьких війн Меджибізький замок займали козаки, поляки, турки. Причому в одних руках він перебував не більше одного року: в 1648 року - в руках козацьких повстанських полків Максима Кривоноса і Данила Нечая, в 1649 року - у поляків, у 1650 року замок захоплює Богдан Хмельницький, і знову займає його вже в 1653 році. Так фортеця переходила з рук у руки протягом 30 років.

    Фортеця не встояла перед турецькою артилерією. У 1672 році Меджибіж, як і Поділля в цілому, потрапляє на 27 років під протекторат Туреччини.

    У 1730 році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії, Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Чарторийського, чоловіка Софії Сенявської, сестри померлого князя. Чарторийський узявся за відновлення всього комплексу. Церква була перебудована в барокових формах.

    У 1831 році за те, що Август Чарторийський брав участь у Польському повстанні, Меджибіж, як і інші маєтки, був у нього конфіскований. Замок став центром розміщення російських військових частин. Тоді ж костел переосвятили у православну церкву.

    4 жовтня 1846 року під час археологічної експедиції в Меджибожі перебував видатний український поет, художник та мислитель Тарас Шевченко. Про це в наш час свідчить меморіальна дошка на стіні Лицарської вежі.

    У 1848 році Меджибізький замок передано військовому відомству. Всі споруди перебудовано в поширеному у той час романтичному стилі, а їхнє архітектурне оздоблення отримало псевдоготичні форми. Стіни всіх споруд та фортечні стіни покрили білою штукатуркою. Саме тому в XIX столітті Меджибізький замок називали Білим лебедем.

    З початком Української революції 1917 року українська влада ініціювала українізацію частини колишньої царської армії, що опинилася на той момент на Волині та Поділлі. 18 липня того ж року наказ про українізацію отримав командуючий 34-го корпусу, що складався з двох піхотних дивізій, генерал Павло Скоропадський. Незабаром війська перекинули в тил, в район Меджибожа, де і відбулася реорганізація. Скоропадський зі штабом розташувався в Меджибізькому замку, частина - в самому Меджибожі і в таборі поблизу містечка. Через два місяці корпус закінчив реорганізацію і став «Першим Українським Корпусом».

    За радянських часів до початку 1930-х років у Меджибіжському замку квартирували різні військові підрозділи. Пізніше в ньому розмістили маслозавод, і це завдало пам'ятнику великої шкоди. Потім будівлі Меджибізького замку пережили випробування Другої світової війни. Але найбільших втрат замок зазнав від місцевої влади, яка дозволила місцевим жителям розбирати фортецю на будівельний матеріал для зведення сільради та окремих садиб. Комплекс поступово перетворювався на руїну. Таким він постав перед фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» в 1967 році, коли вони почали досліджувати місцеві пам'ятки. У наступні десятиліття були укріплені мури, досліджені і частково реставровані церква, п'ятикутна башта, східний, каретний, адміністративний корпуси. Дослідницькі та реставраційні роботи продовжуються й досі.

    У 2001 році Меджибізький замок отримав статус державного історико-культурного заповідника. Зараз у службових приміщеннях замку розташований краєзнавчий музей. З 2004 року в замку проходить Всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У фестивальні дні замок переповнений туристами, лицарями, лучниками, принцесами та міфічними героями. Реконструктори історичних подій з усієї України приїжджають сюди, щоб узяти участь у боях, стрілецьких турнірах, конкурсах костюмів та менестрелів (середньовічних співців та музикантів).

Меджибізький замок

Адреса: Хмельницька область, Летичівський район, смт Меджибіж, вул. Жовтнева, 1.

Тел.: +38 (03857) 9-71-30, 9-71-23

Графік роботи: 9.00-18.00, вихідний: понеділок.

Офіційний сайт: www.mezhibozh.com